Аграрна політика Другої Речі Посполитої

Скачать

Економічні передумови проведення аграрної реформи. Основні напрями польської урядової аграрної політики, шляхи та методи її реалізації у процесі реформування аграрного устрою у 1921-1939 рр. та її наслідки для соціально-економічного розвитку країни.

Размер: 41,0 K
Тип: дипломная работа
Категория: История
Скачать

Другие файлы:

Проблема фактологічного вивчення та концепційного осмислення історії Польщі другої половини XVIII століття
Передумови, причини та здійснення першого поділу Речі Посполитої. Політична ситуація в 1770-х – 1780-х роках та другий поділ Польщі. Реформи сеймів та...

Зовнішня політика Речі Посполитої в другій половині XVI ст. – першій половині XVII ст.
Відносини Речі Посполитої та Московської держави в другій половині XVI – першій половині XVI ст. Особливості політичних відносин Польщі з країнами Пів...

Аграрна політика в системі суспільних відносин
Аграрна політика як складова частина економічної політики, її структура та елементи, призначення, предмет та методи, визначення основних об'єктів та с...

Україна - Польща 1920 - 1939 pp.: З історії дипломатичних відносин УССР з Другою Річчю Посполитою: Документи і матеріали
Книга, що пропонується увазі читача, є збірником документів і матеріалів з історії дипломатичних відносин УССР та Другої Речі Посполитої. Віхами видан...

П А Столипін та його аграрна політика


Краткое сожержание материала:

Размещено на

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Передумови аграрної політики Другої Речі Посполитої

Розділ 2. Основні напрями аграрної політики Польської держави та їх реалізації

2.1 Реформування системи землеволодіння. Парцеляція

2.2 Реорганізація системи землекористування. Комасація, ліквідація сервітутів

2.3 Осадницька колонізація східних земель Польщі

Розділ 3. Соціально-економічні наслідки польської аграрної політики

Висновки

Джерела та література

річ посполита аграрна реформа

ВСТУП

Восени 1918 року утворилась Друга Річ Посполита. До її кордонів приєднались території, що довгий час належали до різних держав: Прусії, Австро-Угорщини, Росії. Першочерговим завданням Польської держави була всестороння інтеграція цих земель. Потрібно було непросто налагодити економіку різних частин, а й перебудувати її відповідно до потреб країни. Для цього Польським урядом було проведено ряд реформ, що значно сприяло досягненню поставлених завдань.

Об'єктивний аналіз історичного досвіду польського народу дає можливість швидше вирішити непрості проблеми сьогодення та визначити життєво важливі як для Польської, так і для Української держав орієнтири в майбутньому.

Дослідження у бакалаврській роботі стосується 1921-1939 років, періоду обмеженого двома світовими війнами. У цей час економіка європейських держав зазнає післявоєнного відновлення і кризи 1929-1933 років, а у 1939 році її розвиток призупиняється Другою світовою війною. Цей відносно короткий у хронологічному відношенні період надзвичайно насичений різноманітними подіями в економічному, суспільно-політичному, культурному житті Польського краю. Його історія досліджувалась багатьма українськими та зарубіжними істориками.

Одна із основних причин накопичення кризових явищ у економіці України - відсутність науково обґрунтованої, економічно виваженої та соціально орієнтованої концепції економічної політики на сучасному етапі та на перспективу.

Для цього потрібно не тільки проаналізувати власний історичний досвід, а й вивчити досвід економічно розвинених держав. У цьому плані з практичної точки зору заслуговує уваги економічна історія польських земель у період 1921-1939 рр.

Оскільки Польща включала до свого складу значну кількість промислово відсталих регіонів, більше 60 % жителів займалися сільським господарством, аграрне питання мало глибокий політичний і економічний зміст. Розвиток сільського господарства регіону в зазначений період визначався насамперед державною аграрною політикою Польської держави. Ця політика була спрямована на реформування аграрного устрою і призвела до певних зрушень на селі. Формування земельного ринку, створення умов для виникнення самостійних господарств різних типів і величини, раціоналізація землеустрою сприяли піднесенню загальної продуктивності сільськогосподарського виробництва, розвитку товарно-грошових відносин, активізації кооперативного руху. Але поряд з тим багато соціально-економічних проблем залишились невирішеними.

В роботі використано низку праць із загальної історії слов'янських народів. В цих роботах знайшли відображення лише окремі напрями економічної політики, а саме аграрної реформи (парцеляція та осадництво), випущено з уваги значний пласт фактичного матеріалу, що дав би змогу більш детально проаналізувати основні аспекти соціально-економічних відносин в аграрному секторі. Звичайно, це не можна вважати недоліком згаданих праць, бо їх автори не ставили собі за мету широке висвітлення даної проблеми.

Дану тему висвітлюють і узагальнюючі праці з історії Польщі. В українській науковій історичній літературі є ряд спеціальних праць, присвячених проблемі соціально-економічних відносин у західноукраїнському селі, в яких частково висвітлюється питання аграрної політики Польщі в загальному та зокрема її наслідки на приєднаних землях [13, 14, 15, 18, 19, 20].

Найґрунтовнішими серед цих досліджень є праці І.К.Васюти [14] та Л.Я.Корнійчука [18]. У монографії „Становище трудового селянства західних областей України під владою панської Польщі (1920-1939)” [18] Л.Я.Корнійчук дослідив окремі напрями польської аграрної політики.

Вагомий внесок у вивчення окремих питань, пов'язаних з державною аграрною політикою Польщі належить польським історикам.

Предметом дослідження є основні напрями польської урядової аграрної політики, шляхи та методи її реалізації у процесі реформування аграрного устрою у 1921-1939 рр. та її наслідки для соціально-економічного розвитку країни.

Об'єктом дослідження - Друга Річ Посполита в її адміністративних межах періоду 1921-1939 рр.

Мета і завдання роботи. Виходячи з науково-теоретичної та практичної актуальності теми, ставимо перед собою мету всебічно проаналізувати та об'єктивно висвітлити основні напрями, шляхи та методи реалізації польської аграрної політики у 1921-1939 рр., її наслідки для соціально-економічного розвитку держави.

Практичне значення дослідження. Матеріали дослідження, які стосуються реформування аграрного устрою Польщі у 1921-1939 рр., можуть бути вивчені і взяті до уваги фахівцями відповідних галузей народного господарства.

РОЗДІЛ 1 ПЕРЕДУМОВИ АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Аграрне питання у повоєнній Польщі постало не раптово, воно назрівало на польських землях ще до їх об'єднання у складі відродженої Польської держави. Земельні реформи, проведені внаслідок революції 1848-1849 років в Австрії і Прусії, реформа 1861 року в Росії започаткували ліквідацію феодально-кріпосницьких відносин на польських землях, але цей процес розтягнувся на десятиліття. Поміщицькі латифундії, з одного боку, і земельний дефіцит та розорення дрібних селянських господарств - з другого, залишки елементів феодального землекористування і напівфеодальної експлуатації свідчили про те, що у XX сторіччі ці землі увійшли з неврегульованою аграрною системою. Особливо дошкуляв земельний дефіцит. Так, у селах і містах Королівства Польського на 1901 рік кількість безземельних становила 1432000 чол., або 18,1% всього населення [24, с. 499].

Перед польським сеймом постало складне завдання: знайти найбільш оптимальний варіант земельної реформи. У червні 1919 року проект реформи було винесено на розгляд сейму. Навколо проекту точилася боротьба між різними угрупованнями, але ця боротьба в основному стосувалася максимальної норми землеволодіння. 10 липня 1919 року перевагою в один голос сейм ухвалив проект „Основ земельної реформи”.

Цей проект передбачав обмеження норми землеволодіння у приміських районах до 60 га, в сільськогосподарських до 180 га, на українських та білоруських землях до 400 га. Надлишок землі вилучався за викуп і підлягав парцеляції і продажу селянам. Основним завданням реформи було створити аграрний устрій, основою якого були б сильні, високопродуктивні селянські господарства різних типів і величини, що базувалися б на приватній власності на землю [26, с. 59- 60].

Проте вже менше ніж через рік реформа була зупинена війною Польщі проти Росії. Цьому певною мірою сприяла підтримка Польщі США, Францією і Англією, які вважали відроджену Польську державу найголовнішою ланкою в „санітарному кордоні” навколо більшовицької Росії.

У повоєнній Польщі земельне питання лишалось практично невирішеним. Тому одним із першочергових завдань у процесі політичного і господарського відродження Польської держави було продовження курсу на реформування аграрної системи, започаткованого у 1919 році [23, с. 98; 26, с. 59].

До вирішення земельного питання також спонукали численні виступи селянства [15, с. 76].

Особливо активним був селянський рух на східних польських землях у 1922 році. Відомий політичний діяч Польщі В.Грабовський повідомляв у польському сеймі, що в 1922 році на західних українських та білоруських землях зафіксовано 873 виступи проти польських властей [13, с. 42].

В цей час перед політиками, економістами, фахівцями в галузі сільського господарства постає питання як реформувати сільське господарство, удосконалити систему землекористування, які мають бути оптимальні розміри селянських господарств.

Аналізуючи стан розвитку сільського господарства Польщі, стало очевидним, що більш інтенсивно воно розвивається в тих землях, які раніше входили до складу Австрії і Прусії. Тут було раціональнішим землекористування (значною мірою ліквідовано черезсмужжя і сервітути), високопродуктивні селянські господарства площею більше 20 га займали 43 % поверхні меншої власності, середнє селянське господарство становило 5,4 га [20, с. 86-87]. На всій іншій території держави значною мірою були поширені черезсмужжя і вузькосмужжя, багато землі та угідь були в спільному користуванні селян і поміщиків. Тому, крім перерозподілу землі серед різних категорій власності, потрібно було раціоналізувати систему землекористування. 31 липня 1923 року виходить урядова постанова про комасацію, яка регламентувала порядок ліквідації черезсмужжя [2, арк. 14].

В умовах внутрішньополітичної кризи, складних економічних проблем, пов'язаних із післявоєнною відбудовою народного господарства, реформування аграрної системи відбувалося повільно. Основна маса безземельного і малоземельного селянства, як і раніше, терпіла від земельного дефіциту і нестатків.

20 серпня 1925 року сейм ухвалив закон „Про виконання земельної реформи” [7, с. 2-18]. Цей акт вступив у силу закону з 28...