Використання аерокосмічного моніторингу для людських потреб

Скачать

Історія розвитку дослідження Землі з космосу, її аерокосмічний моніторинг. Використання цього способу моніторингу для вивчення природних ресурсів Землі, змінень природного середовища, екології. Його використання для виявлення родовищ нафти і газу.

Размер: 602,6 K
Тип: курсовая работа
Категория: Астрономия
Скачать

Другие файлы:

Аерокосмічний моніторинг як система оцінювання і прогнозування майбутнього стану довкілля
Основні типи космічних апаратів для аерокосмічного моніторингу. Основні види даних дистанційного зондування Землі, що використовуються для моніторингу...

Моніторинг кон'юнктури світового ринку готельних і ресторанних послуг
Етапи формування моніторингу і контролінгу в процесі реалізації економічної політики підприємницьких структур. Використання моніторингу в сфері управл...

Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня
Механізм використання моніторингу в освіті. Професійна компетентність педагогічного колективу навчального закладу. Особливості організації та проведен...

Організація моніторингу фінансових результатів в системі управління прибутковістю підприємства
Поняття фінансового моніторингу, його система, суб’єкти, порядок здійснення та роль у забезпеченні фінансової дисципліни. Аналіз динаміки формування т...

Аналіз людських ресурсів в регіоні (на прикладі Вінницької області)
Проблема підвищення якості організації та використання людських ресурсів на всіх рівнях управління. Поняття, сутність та методи оцінки та формування т...


Краткое сожержание материала:

Размещено на

ВСТУП

моніторинг аерокосмічний дослідження

Актуальність теми. Успішний розвиток і широке використання в теперішній час космічних методів дослідження в неоекології дозволяють свідчити про новий науковий напрямок - космоекогеологія. Космічні знімки разом з матеріалами традиційних методів вивчення Землі дають космогеології надійні дані для будови еколого-геологічних моделей територій, що досліджуються.

Мета і задачі дослідження. Довгострокова стратегія охорони та збереження природи, яка розроблена за ініціативою і участю вчених всього світу та підтримана Організацією Об'єднаних Націй, потребує рішучого переходу від пасивної реєстрації нищівних наслідків численних екологічних надзвичайних ситуацій та катастроф з головною ціллю своєчасного попередження і запобігання.

Прийнята міжнародна програма з надзвичайних ситуацій і спільних дій, яка передбачає створення системи надійного та широкомасштабного моніторингу навколишнього природного середовища. Моніторинг має забезпечувати систематичне та оперативне спостереження за станом природного середовища з метою її контролю та управлінням її важливими складовими.

Оцінка стану та прогноз зміни космічного середовища мають досить важливе значення для виявлення своєчасного порушення екологічної рівноваги в природних екосистемах, а також мають велике народногосподарське значення.

Об'єктом дослідження є космос (від грец. «Косме» - порядок). Космос це всесвіт, що розглядається як єдине впорядковане ціле. Платон і Аристотель вважали, що Всесвіт впорядкована за принципами розуму. Переконання в наявності закономірного порядку стало основою сучасних природничих наук.

Предметом дослідження є моніторинг, який має здійснюватись на трьох ієрархічних рівнях: регіональному, детальному, локальному.

Регіональний моніторинг повинен охоплювати великі економічні райони та надавати загальне уявлення про характер, масштаби, інтенсивності різних геологічних процесів, збитки які вони наносять народногосподарським об'єктам та природному середовищу, ефективності захисних заходів, що використовуються тощо. В залежності від ступеню освоєння території та інших факторів він може здійснюватись в широкому діапазоні масштабів від 1:100 000 до 1:500000.

Детальний та локальний моніторинг повинен давати вже більш повне уявлення про розвиток екологічних процесів в межах окремих інженерних комплексів та споруд або їхніх комплексів. Обрання методів, що використовуються під час моніторингу, визначається його рівнем. Під час регіонального моніторингу, за базові треба використовувати аерокосмічні методи, доповнюючи їх невеликим об'ємом наземних досліджень. Під час детального та локального моніторингу основні дані будуть одержані наземними дослідженнями, а аерокосмічні методи стануть їхнім істотним доповненням.

Провідна роль в реалізації аерокосмічного моніторингу має належати знімкам, що виконуються в оптичному діапазоні спектру через максимум корисної інформації.

Методом дослідження є екологічні проблеми, поряд з такими, як енергетичні, водні, продовольчі, відносять до розряду глобальних. Відомо, що промислове освоєння та інтенсифікація сільськогосподарського виробництва в багатьох регіонах світу стримуються саме невирішеністю екологічних проблем, а витрати на запобігання несприятливих екологічних наслідків від уже реалізованих господарських проектів підчас перевищують витрати на самі проекти і, звичайно, в десятки і сотні разів більші того, якби були б виконані попереджувальні заходи, на початкових етапах розвитку негативних процесів.

Оскільки зміни, внесені людиною в природне середовище, та екологічні ефекти, породжувані його діяльністю, мають, регіональний, а часто і глобальний характер, без аерокосмічних засобів спостережень не можна своєчасно не виявити, ні простежити динаміку, ні дати повної картини того, що відбувається навколо нас. Як показують аерокосмічні знімки, вплив господарської активності людей помітно майже на 60 % суші, а в деяких зонах ця цифра досягає 90 %. Треба ще враховувати, що антропогенні зміни природного середовища відбуваються значно швидше, ніж природні, і встежити за ними вже досить складно. Том в наш час ефективно вирішувати складні завдання краще саме способом регулярною зйомкою земної поверхні з літаків і супутників, тобто аерокосмічним методом екологічного моніторингу.

РОЗДІЛ 1. АЕРОКОСМІЧНИЙ МОНІТОРИНГ

моніторинг аерокосмічний дослідження

1.1 Історія розвитку і його аерокосмічний моніторинг

Комплексні космічні експерименти, що вирішували різні екологічні завдання шляхом зйомки з літаків і супутників, почали проводитися в СРСР і США з кінця 1960 років. Аерокосмічні спостереження доповнювалися наземними дослідженнями обраних типових ділянок суші. Завдяки подальшому порівнянні даних з усіх трьох рівнів вдається коректно дешифрувати аеро- і космічні знімки. І хоча такі експерименти мали пошукові мети (відпрацювати ту чи іншу методику, оцінити ступінь достовірності, з якою з космосу визначаються види рослинності і типи ґрунтів, перевірити нові можливості картографування, відпрацювати способи, що дозволяють стежити за сезонним розвитком екосистем і їх багаторічної динамікою), їх результати потім впроваджувалися в практику природоохоронних, лісо- та сільськогосподарських, меліоративних та інших робіт.

У 1969 році під час групового польоту космічних кораблів Радянського Союзу "Союз-6" та "Союз-8" був проведений геофізичний підсупутниковий експеримент в Західному Казахстані, в якому, зокрема, з'ясовувалося, яким може бути вплив атмосфери при формуванні дрібномасштабного космічного зображення.

Розпізнавальний експеримент був виконаний над Сальськими степами (Ростовська область) під час польоту "Союзу-9" в 1970 р. досліджувалися посіви різних сільськогосподарських культур, їх склад і стан, а також рослинність пасовищ. Одночасно проводилася підсупутникова аерофотозйомка масштабу 1:70 000. Згодом інформація з наземних точок спостереження порівнювалось з зображеннями на аеро- і космічних фотографіях, і на їх основі будувалася класифікація зображень. Результати робіт свідчили про те, що ймовірність правильного розпізнавання посівів сільськогосподарських культур залежно від їх складу коливається в межах від 60 до 90%. Ці цифри потім підтвердили численні експерименти радянських і американських вчених, що охопили великі площі.[1]

Під час польоту орбітальної станції «Салют» в 1971 році були здійснені картографічні підсупутникові експерименти. За космічними фотографій були складені перші дрібномасштабні геоботанічні, геоморфологічні та сільськогосподарські карти східноказахстанської частини Алтаю. Порівняння «космічних» карт із звичайними показало, що у перших є ряд переваг. Насамперед, вони в 1.5-2 рази більше детальні. Причому значна частина кордонів (до 40 %), не зазначених на звичайних картах, була виявлена за космічними знімками. Крім того, підвищилася загальна якість карт. Особливо ефективною виявилася космічна зйомка сільськогосподарських угідь. Вона оперативно виявляла всі помилки в існуючих картах внутрішньогосподарського землеустрою. Ось чому космічна технологія була відразу рекомендована для поновлення тематичних карт, і в першу чергу карт використання земель.

Розпочався широкомасштабний процес дешифрування і картографування рослинності, ґрунтів, сільськогосподарських і лісових угідь, які почали виконуватися за космічними знімками, отриманими за короткі проміжки часу. Коли накопичилося багато повторних космічних фотографій, що охопили значний часовий інтервал, і приступили до експериментів в динаміці. Вперше подібні роботи були проведені в СРСР знову ж таки на Сальском полігоні. Порівняння знімків, отриманих із станції «Салют-6» в 1978 р., з отриманими раніше, показало, як змінюються структура землекористування і площа ріллі, які тенденції притаманні забудові та іншим видам відчуження земель несільськогосподарського призначення, як розширюються еродовані і засолені ґрунти, скорочуються площі пасовищ. У результаті вже в 1978 р. з'явилась можливість дати еколого-економічний прогноз розвитку регіону на основі попередніх і нових аерокосмічних зйомок території.

Ще при виконанні розпізнавальних досліджень вчені зіткнулися з великими сезонними варіаціями оптичних і радіаційних характеристик екосистем. Узагальнивши результати згаданих вище та інших базових вишукувань, фахівці на початку 1980 р. розробили методичний фундамент, на якому можна було вести систематичні аерокосмічні дослідження складу, структури, і динаміки екосистем, особливостей ґрунтів, рослинності, тваринного світу, впливу антропогенних факторів. У теперішній час настала черга широкого використання аерокосмічних методів в екологічному моніторингу стану біосфери для визначення і детального вивчення біологічних ресурсів світу.[4]

Система нагляду за допомогою літаків, супутників і супутникових систем називається аерокосмічним методом моніторингу.

Аерокосмічний моніторинг поділяється на:

1) Дистанційний моніторинг - сукупність авіаційного та космічного моніторингів. Іноді в це поняття включають стеження за середовищем за допомогою приладів, встановлених у важкодоступних місцях Землі (в горах, на Крайній Півночі), показання яких передаються до центрів спостереження за допомогою методів дальньої передачі інформації (по радіо, проводам, через супутники і т. п.).

2) Авіаційний моніторинг здійснюють з літаків, гелікоптерів і інших літальних апаратів (включаючи повітряні кулі і т. п.), що не піднімаються на космічні висоти (в основному за межами тропосфери).

<...