Флот Київської Русі

Скачать

Реферат на тему:Флот Київської РусіУже в першій половині І тисячоліття слов'яни були відомі серед сусідів не тільки як відмінні сухопутні воїни, а й як вправні мореходи. Давньоруські літописи містять багато відомостей про морські походи київських князів. У 850р. великий флот русів підійшов до Царграду і загрожував столиці Візантії. Говорячи про походи князя Олега, літописець підкреслює, що вони були комбінованими, сухопутно-морськими. У 941р. наступник Олега князь Ігор організував великий морський похід на Візантію. Спочатку цей похід був вдалий, руси висадилися в околицях Царграду, але після цього в морському бою грецький флот з допомогою вогненосних кораблів завдав поразки флоту Київської Русі.Давньоруські кораблі ходили не тільки на Візантію, але і в інші країни, в тому числі на узбережжя Каспійського моря. Минувши Азовське море, княжі плавці у 912р. піднялися по Дону до того місця, де ця ріка підходить близько до Волги, звідси волоком перетягали свої кораблі на Волгу, а потім униз по Волзі дійшли до Каспійського моря. У 943р. руси знову вчинили великий похід в тому ж напрямку. Всі ці факти говорять про те, що воєнно-морське мистецтво Київської Русі стояло на досить високому рівні, що дозволяло проводити дальні на той час морські походи і на Царград, і на береги Каспійського моря.Матеріальна частина флоту Київської держави була дуже різноманітною. Власне військових кораблів не будували, для військової мети використовувались торгові, рибацькі та інші судна різноманітної модифікації, конструкції і схеми виробництва1. Серед найбільш розповсюджених суден були лодії, човни, струги, насади, лойви, шнеки (снеки), шитики і т.ін. Вони споряджувалися досить передовим на свій час засобами - вітрилами, веслами, якорями, щоглами, такелажем. Представляє інтерес для дослідників і абордажне оснащення кораблів Київської Русі, про яке збереглися хоча і мізерні, але цілком певні відомості. Воно включало тарани (балки), абордажні містки, щити, абордажні сітки, самбуки, канати, кішки, багри і т.ін.Основним типом давньоруського корабля в Х-ХІ ст.ст. була лодія, що пересувалася як за допомогою вітрила, так і за допомогою весел. За літописними даними про похід Ігоря в 911р., кожна лодія вміщувала 40 чоловік і мала 40 "ключів" (уключин), інакше кажучи, мала 20 пар весел. Давньоруська лодія як бойовий корабель мала у порівнянні з важкими бойовими кораблями візантійців (свого основного і самого грізного супротивника - В. Б.) ряд істотних переваг у морському бою - на весельному ходу вона була дуже швидка і рухлива, а мала осадка припускала маневрування на невеликих глибинах поблизу берегів.Літопис зафіксував факт, який свідчить про подальший розвиток лодії як бойового корабля. У 1151 р. під час бою на Дніпрі князь Ізяслав, за словами літопису ,"... исхитрил... ладьи дивно: беша бо в них гребыми гребуть невидимо, токмо весла видети, а человек бяше невидети, бяхуть бо ладье покрыты досками, бяхуть же борци стояте горе в обронях и стреляюще, а кормника два беста, один на корме, а другой на носе". Цікаво, що за цим описом насад нагадує візантійський дромон, де гребці розташовувались під помостом. Не виключено, що насад являв собою якусь військову модифікацію річкового судна, створену на підставі візантійських аналогів. Це була та ж добре відома лодія, але з двома важливими вдосконаленнями. Перше - покриття з дощок, що є немовби бронею, яка захищає гребців від стріл, друге - подвійне управління, на носі і на кормі, що підвищувало маневровість лодії в бою. Потрібно відзначити, що два рульових весла на носі і на кормі не були чимось незвичайним. Ще Тацит відзначав подібну особливість у суден свеонів. Два керма значно підвищували маневровість суден, дозволяючи швидко міняти направлення руху і оперативно реагувати на появу підводних каменів і мілин4. Лодії князя Ізяслава - подальший етап розвитку флоту в Київській Русі, досвід бойових дій якого став базою для розвитку військово-морського мистецтва Русі в наступний час5.На давньоруську воєнно-морську тактику, особливості мореплавання і суднобудування визначальним чином впливав сам характер Руської рівнини і та обставина, що основні військово-політичні центри держави - Київ, Переяслав, Чернігів, Ростов, Смоленськ, Псков, Новгород, Полоцьк, Червен, Перемишль - знаходилися від моря досить далеко. Тмутаракань, Олешшя, Корчів, "міста подунайські" не йшли в порівняння з найбільшими містами Русі. Щоб подолати пороги і "волоки", необхідні були плоскодонні судна з мінімальною осадкою, легкі і порівняно невеликі за розмірами. В той же час ці судна повинні були бути досить вантажопідйомні, дешеві і прості за будовою. Одне і те ж судно мало служити і як морське, і як річкове. Річкове судно могло і не задовольняти вимогам, що ставляться до морських кораблів, але морське судно обов'язково повинно було бути придатним і як річкове.На цю особливість давньоруських суден указував імператор Лев у своїй "Тактиці": "Малі і більші дромони ти споряджаєш (в залежності) від властивості воюючих (з тобою) народів. Бо не одна і та ж ескадра (придатна для учиннення опору) сарацинських варвар і так званих північних скіфів (русів. - В. Б.). Бо варвари - сарацини користуються кумбаріями більшими і малорухливими, а лодії у скіфів малі і швидкохідні, бо неможливо користуватися більшими кораблями на ріках, що впадають в Евксинський понт"6. На це ж вказував Луїтпранд:"... Судна русів внаслідок свого малого розміру минають там, де мало води..."7. Русам, у їх відчайдушних морських походах доводилось задовольнятись тими ж, лише певною мірою пристосованими до вимог морського плавання суднами, що були типовими і для їхнього дніпровського річкового флоту взагалі, хоча для цієї мети і вибиралися, звичайно, лодії найбільш надійні і значні за розмірами.Число бойових кораблів у походах Х - ХІ ст.ст. було набагато більшим: у царградському поході Олега, за літописом, брало участь 1000 лодій, а в поході Ігоря - 10000. Друга цифра, напевно, збільшена літописцем в декілька разів, але все одно кількість кораблів, що водночас беруть участь у дальньому поході, і сьогодні вражає сучасних моряків.Всередині воїнства Київської Русі жодного поділу на сухопутне військо і морський флот не було і бути не могло. Один і той же воїн за необхідності воював і на морі, і на суші. Дружинна організація і бойові порядки в однаковій мірі були притаманні "воям", що діяли і на суші, і на морі. Серед давньоруських воїнів-мореходів діяв той же "закон руський" і та ж "Руська правда", якими керувалися княжі "мужі", творячи суд на землі Русі.Ніякого особливого озброєння руські кораблі і мореходи індивідуально не знали. Рушаючи "за море", давньоруські воїни брали з собою ті ж мечі і списи, луки і стріли, бойові сокири і щити, вдягалися у ті ж кольчуги і надівали ті ж шоломи, якими вони уражали ворогів або боронилися від них на суші8.У дальньому морському поході звичайно більші багатовесельні парусні лодії супроводжувались легкими, верткими і швидкими, як човники, однодревками, що виривалися вперед, і поверталися до головних сил. При висадці на берег десанта вони є незамінними9. Десантування здійснювалося, напевно, подібно до висадки вікінгів (див. реконструкцію тактичної схеми дій десанту вікінгів - Й.Херрмана)10.Рух армади кораблів в ті часи являв собою вражаюче видовище. Ось як описував цю картину вчений-етнограф і митець Н.К. Реріх:"... Довгими рядами ідуть лодії: яскраві розмальовки горять на сонці. Хвацько завернулись носові борти, закінчившись високим струнким носом - драконом. Смуги червоні, зелені, жовті і сині наведені вздовж лодії. У дракона паща червона, горло синє, грива і пір'я зелені. На килевій колоді порожнього місця не видно - все різне: хрестики, крапки, гуртки переплітаються в надзвичайно складний візерунок... Біля носу і корми, на лодії щити навішані, горять під сонцем. Паруси своєю різнокольоровістю наводять страх на ворогів, угорі біля кайми нашиті червоні кола і саме вітрило рідко однокольорове - частіше воно смугасте, смуги на ньому або вздовж, або впоперек, як прийдеться..."11.У ті часи тактика морських боїв була надзвичайно проста. Перед боєм флоти шикувались у лінії і рухались назустріч один одному, щоб протаранити корабель ворога і пустити його на дно або зійтися з супротивником бортами, взяти його на абордаж і вирішити результат бою в рукопашних сутичках на палубах.Про тактику флоту Київської Русі можна зробити висновки з опису морського бою 1043р., докладно зробленого візантійським хроністом ХІ ст. Михайлом Пселлом. Військові історики вважають його типовим прикладом руського бою на морі. В 1043р., - пише Пселл, - відбувся похід Володим...

Тип: реферат
Категория: Военное дело и гражданская оборона
Скачать

Другие файлы:

Органи державної влади Київської Русі
Функції найвищих органів влади Київської Русі: великий князь, княжна рада, феодальні з’їзди. Елементи механізму політичної влади в Давньоруській держа...

Право Київської Русі
Етап історичного розвитку української державності, пов'язаний із формуванням у Середньому Подніпров'ї Київського князівства, формування права Київсько...

Політична історія Київської Русі
Становище Русі за князювання Святослава (964-972). Реорганізування Святославом управлінської системи в 969 році. Формування території Київської Русі з...

Особливості розвитку культури Київської Русі
Високий злет культури Київської Русі, зумовлений суттєвими зрушеннями в різних сферах суспільного життя. Феномен культури Київської Русі - його характ...

Утворення Давньоруської держави – Київської Русі
Ознайомлення з історією становлення державності у східних слов’ян. Огляд процесу, основних причин, результату утворення Давньоруської держави. Аналіз...